Хазяїн

Режисер-постановник – засл. діяч мистецтв України Петро Ільченко
Художник-постановник - Олексій Гавриш
Музичний керівник вистави – засл. арт. України Володимир Гданський
Пластика – засл. працівник культури України, лауреат премії «Київська пектораль» Наталія Осипенко
Помічники режисера – Ольга Василенко, Марія Савка

Дійові особи та виконавці: 
Терентій Гаврилович Пузир, Хазяїн, Мільйонер – нар. арт. України Володимир Коляда, засл. арт. України Петро Панчук
Марія Іванівна, його жінка – засл. арт. України Наталія Корпан, Леся Липчук
Соня, їх дочка – Ксенія Баша-Довженко, Ірина Мельник
Феноген, права рука Хазяїна – нар. арт. України Василь Баша, засл. арт. України Олег Стальчук
Маюфес, фактор – засл. арт. України Назар Задніпровський, нар. арт. України Олексій Пєтухов
Павлина, кравчиха з города – Анастасія Добриніна, засл. арт. України Валентина Ілляшенко, Світлана Прус
Зеленський, економ – засл. арт. України Володимир Ніколаєнко, Євген Свиридюк
Ліхтаренко, економ – нар. арт. України, лауреат Міжнародної премії «Золотий Орфей» Володимир Нечепоренко, Юрій Ребрик
Куртц, шахмейстер – засл. арт. України Олексій Паламаренко, Олександр Печериця
Петро Петрович Золотницький, родовитий пан – нар. арт. України Валерій Дудник, нар. арт. України Володимир Коляда
Калинович, учитель гімназії – засл. арт. України Тарас Жирко, Іван Залуський
Зозуля, помічник Ліхтаренків – Ренат Сєттаров, Олег Терновий
Лікар – нар. арт. України Олег Шаварський, нар. арт. України Євген Шах
Урядник –Володимир Зозуля, засл. арт. України Анатолій Чумаченко
Харитон, розсильний – засл. арт. України Євген Мозговий, Віталій Ковтун

У виставі беруть участь артисти балету, хору та оркестру театру. 

Дія п’єси «Хазяїн» (1900) класика української драматургії Івана Карпенка-Карого відбувається у родині заможного господаря – Терентія Пузиря. Тут, як годиться, все і вся підпорядковано грандіозним планам та інтересам хазяїна. Він – людина, безумовно талановита, яка глибоко усвідомлює свою силу та обдарованість у «бізнесових» справах. Нюхом, шкірою, всіма нутрощами відчуває, розуміє, де, як і в чому знайти зиск. Дружина, дочка, оточення - життя цих людей, їх проблеми, взаємини, потреби - існують ніби в паралельному йому світі.
«Стяжання заради стяжання» стає сенсом буття, маніакальною ідеєю. Через цю одержимість Пузир втрачає не лише відчуття реальності, але й головне - душу.Гідними свого хазяїна є його помічники – Феноген, Зеленський та Ліхтаренко. До якого артистизму, віртуозності вдаються вони, аби заполучити ласий шматок, а врешті-решт – і зайняти місце хазяїна.
П’єса відрізняється яскравими народними характерами, соковитим гумором, гостротою слова, що увібрало в себе все розмаїття та парадокс народної лексики. І, безумовно, всі перипетії класичного твору не можуть не викликати асоціації із днем сьогоднішнім, який також сповнений «стяжання заради стяжання», яке знищує людину як духовно, так і фізично.
Коментар режисера-постановника Петра Ільченка:
«Для мене це майже біблійна історія про те, що ніякі земні багатства не врятують ані людини, ані її душі. І будь-яке бажання за допомогою грошей заволодіти світом в очах людей і Бога виглядає смішним і недолугим. В п’єсі, як в житті, переплетено і смішне, і трагічне. І все ж - більше оптимізму, адже ж ми знаємо, що саме життя здатне все виправити. Як казав святий Павло, «любов все виправить»».